Чарівна квітникарка - і не тільки...


Зовсім не обов”язково вірити у переселення душ, щоб зрозуміти: все у світі одухотворене. Хоча найчастіше саме життєвий досвід допомагає людині відкрити в собі новий простір для самовираження і, шліфуючи до часу прихований талант, набути іще одну професію.

Коли в “ANNGalery” на вулиці Басейній, 21-б в Києві живописні соняхи зустрічали кожного, хто сповістив мелодійним звоном: ось я широко розчинив двері й переступив поріг, бо люблю мистецтво, - навіть і на думку не спало би, що написала ті соняхи іще молода художниця – Оксана Лупич. У природі вони закумульоване світло передають пелюстками і зерням; їх найбільше люблять птахи; а запахуща олія навіть холодної пори зберігає сонячну літню спеку в текучій своїй щедроті… У квітці є щось материнське, якась беззаперечна життєдайна любов. А от вловити її фарбами і передати на полотні художник може тільки тоді, коли й сам сповниться такої любові. Молодій жінці відкрилася душа рослин і заспівала на кінчику її пензля.

 Утім, можливо, то співала пташка, сидячи на гілці, - дарма, що акрилові фарби на картоні зафіксували її строкатість і залюбленість у навколишній світ. “Зима над квітами не владна…” – наче виспівувала птаха назву виставки, закликаючи повноту радості із теплої пори. Дві інші пташки, мовби цілують квіти, - добувають нектар із ароматної серединки екзотичних рослин. Можливо, це крихітки-колібрі, а полотно картини для них – лінза, що збільшує зображення? Адже людина стає велетнем, коли любов її до навколишнього світу не вміщається в оболонку фізичного тіла. Тоді вона оповиває душею все, що бачить, і відчуває в собі дихання рослин і пернатих співунів, дослухається до перемови зір у безмежжі космосу – високо на вершинами гірського кряжу. Тобто людина-митець вміщає в собі цілий космос.


    
 Оксана Лупич, готуючись до персональної виставки в 
“ANNGaleri”, питання каталогу вирішила по-своєму: видала перекидний настільний календар, до починається “Зимовим сонцем у горах”, а обіч –  “Цикорій цвіте” і “Дихання маків” (втім, ці дві картини можна детальніше роздивитися в “теплі” місяці). Якби не цей виразний гірський краєвид, уявлялося б, ніби Оксана Лупич – художниця-квіткарка, бо цивілізація рослин, де за янголів правлять птахи, їй найближча. Адже не тільки соняхи, а й серпневі флокси на картині художниці здаються одухотвореними.

Ретельно придивившись до її живопису, можна уявити цілу історію з життя рослин. Пригадуєте, як А.Чехов писав, що може створити оповідання, навіть описуючи чорнильницю? Коли художник глибоко проникає в будь-який предмет чи явище, але не препарує, не аналізує їхньої сутності, а тільки поєднується з ними у цілісність, - то і є прояв справжньої Любові. Щоб опанувати Любов як мистецтво, треба розвивати душу. А ремесло для вислову Любові буває різне. Тому Оксана Лупич опановує живопис як нову, другу для себе професію, і неупинно вчиться, ускладнюючи поставлену перед собою мету.

Її постійні пошуки позначені сходинками зростання. Серед найбільш виразних у, так бимовити,  квітковій темі – “Світло” теплих жовтих квітів, подібних то цвітіння топінамбуру. Тут відчутний ефект, ніби зображені  “обличчя” квітів споглядають людей, котрих чимало було на тій персональній виставці, і обмінюються між собою враженнями, обговорюють світо- і квітосприймання нас, глядачів.
              
А що серед захоплених живописом Оксани Лупич, які лишили дуже поетичні свої враження у книзі відгуків, найбільше - жінки, то неможливо не згадати тендітну конвалію, котру можна вважати образним автопортретом молодої художниці. Серед густого буяння високих рослин тоненьке стебло з білими дзвіночками – запахуща конвалія сприймається не просто відірваною від родичів-квітів, котрі завжди ростуть галявинкою-колонією. Вона – мов першопроходець, тендітний дослідник у невідомій до часу країні, який несе просвітлення, а відтак і здоров”я у вологий незвіданий ліс. Так, через окремий образ митець уміє передавати і філософські поняття, і стан душі в окремі моменти життя.
           
“Конвалія” – не знак самотності як такої. Вона – ознака внутрішньої зосередженості, без якої неможлива справжня творчість.

Сама художниця не дуже-то допускає сторонніх у своє особисте життя, але щедро відкриває душу в своїх картинах. Їй притаманне прагнення ділитися світлом і радістю, тому її твори наповнюють простір добрим настроєм, сконцентрованим між прошарками фарб, котрі створюють ефект живого спілкування між живим і нерухомим. Ніжні і водночас соковиті кольором пелюстки гібіскусів композиційно узгоджені, тому картина легко впишеться у будь-який інтер”єр. І надзвичайно цікаве спостереження Оксани Лупич: “Альпійські ялини”, що тягнуться свічками-квітами в небо, здається, водночас зазирають водночас у вікно, за яке їм править спершу мольберт, а потім строге, стримане обрамлення картини.
            
Ця перша зустріч із творчістю художниці викликає бажання продовжити знайомство. Напевне, пейзаж стане темою наступної персональної виставки. Тоді дізнаємось про неї трохи більше. Бо тим і цікаве спілкування в мистецтві, що допомагає нам краще пізнати одне одного, а відтак і пізнати щось нове у своїй власній душі.




                                                                      Ганна КОЗАЧЕНКО,
                                    член правління Українського фонду культури

источник - http://lupich.com.ua/22

Благотворительный аукцион рисунков онкобольных детей.



В галерее "Мистецький коридор" киевские меценаты и благотворители гривной поддержали акцию "Поверни надію». На аукционе было представлено около 40 рисунков онкобольных детей из Черкасской области. Сам проект предполагал сеансы арт-терапии, где маленькие пациенты приобщались к миру искусства. Многие из них впервые взяли кисти и краски в руки. В своих картинах ребята выразили свои мечты о счастливой здоровой жизни, которая невозможна без поддержки взрослых.

акция "Поверни надію»
Организаторы акции хотят привлечь внимание взрослых к проблемам онкобольных детей, а вырученные на торгах средства направить на приобретение лечебного оборудования. Несколько своих работ Оксана Лупич передала в дар аукциону. Мы будем рады, если это поможет зажечь надежду на здоровую жизнь хотя бы одного больного ребенка. 




акция "Поверни надію»

Галерея "Митець": выставка театральных художников.


В галерее "Митець" прошла выставка посвященная театральному искусству. Четыре театральных художника пригласили в закулисье. Станислав Перовский выступил с серией эскизов макетов к спектаклям. Наталья Кучеря демонстровала театральные костюмы. Виктор Барыба предложил ряд полотен по мотивам известных литературных произведений. Мария Левитская представила серию пейзажей мест, встречающихся в театральных постановках. Каждый из художников приоткрыл одну из граней своего мастерства, совершенно далекой от того, что принято называть современным искусством, но не менее прекрасной!       

Станислав Петровский, эскиз к оперете "Фиалка Монмартра"
Станислав Петровский, эскиз к оперете "Фиалка Монмартра"

 Станислав Петровский, эскизы к оперете "Фиалка Монмартра"
 Станислав Петровский, эскизы к оперете "Фиалка Монмартра"




Наталья Кучеря, костюмы к спектаклю "Наталка Полтавка"

 костюм к спектаклю "Наталка Полтавка"
 костюм к спектаклю "Наталка Полтавка"

Виктор Барыба, Икар
Виктор Барыба, Икар

Виктор Барыба, из английских современных сказок
Виктор Барыба, из английских современных сказок

Виктор Барыба, по мотивам Джека Лондона
Виктор Барыба, по мотивам Джека Лондона

Виктор Барыба, Фантастическая энтомология

Виктор Барыба, Аверс Реверс
Виктор Барыба, Аверс Реверс

Мария Левитская, Иудейская пустыня
Мария Левитская, Иудейская пустыня

Интерьер галереи "Митец"
Интерьер галереи "Митец"


Пинчук Арт Центр: Моника Завадски, "Человек на двух качелях".

 28 августа PinchukArtCentre презентовал персональную выставку польской художницы Моники Завадски. Серия арт-объектов под названием "Человек на двух качелях" - венец творческой интерпретации автором темы идентичности. Для любителей смыслов, идентичность - формирование отношения человека к различным группам и сообществам людей с определенными признаками. Процесс идентефикации связан с самоидентефикацией - пониманием себя и своих особенностей.
По словам куратора проекта Бйорна Гельдхофа, творческий метод Моники в синергии графики, культурной и индивидуальной уникальности, способствующих межкультурному диалогу в обществе. Простота, абстрактность, парадоксы; черный цвет, акрил, смола, металл; видео, скульптура, плакат - так вкратце можно охарактеризовать стиль и палитру Моники Завадски. Форма следует за содержанием, но, иногда, подчиняет его. Видимый мир лишь частично отражает суть вещей. Когда логика вне игры, воображение и фантазия позволяют проникнуться новыми смыслами, обогащая восприятие и раздвигая границы мироощущений.  
Выставка открыла цикл еженедельных экспозиций пяти подающих надежды польских художников. PinchukArtCentre и Центр современного искусства "Замок Уяздовский" реализуют программу обмена "Трансфер". В рамках программы в Варшаве прошли выставки молодых украинских художников. В "Замок Уяздовский" демонстрировались работы Никиты Кадана, Жанны Кадыровой, Владимира Кузнецова, Лады Наконечной и Николая Родного. В Киеве также запланированы встречи с польскими художниками, лекции для интересующихся современным искусством в польском контексте.         

После презентации, Моника Завадски ответила на многочисленные вопросы журналистов
После презентации, Моника Завадски ответила на многочисленные вопросы журналистов

Моника Завадски и Мария Ланько
В беседе сокуратора выставки Марии Ланько и Моники Завадски раскрылись многие стороны творчества художницы  

Артистизм, творческая индивидуальность и равновесие)
Артистизм, творческая индивидуальность и равновесие)

На встрече с художницей царила непринужденная атмосфера
На встрече с художницей царила непринужденная атмосфера

Современным искусством интересуется современная молодежь
Современным искусством интересуется современная молодежь

Никита Кадан со спутницей во власти творческих идей
Никита Кадан со спутницей во власти творческих идей

Во время беседы с Моникой Завадски

Моника Завадски, Человек на двух Качелях, скульптура созданная под впечатлением работ Аниш Капура
Моника Завадски, Человек на двух Качелях, скульптура созданная под впечатлением работ Аниш Капура



Человек на двух качелях, фрагмент скульптуры
Человек на двух качелях, фрагмент скульптуры

 Человек на двух качелях, фрагмент скульптуры

 Человек на двух качелях, фрагмент скульптуры


Моника Завадски, Скакалка

Моника Завадски, "Женщина на стуле, стул на женщине"


Посмотреть на Facebook снимки не вошедшие в фото-обзор.


Институт проблем современного искусства, выставка "20 лет присутствия". Ретроспектива.


 "20 лет присутствия" - проект Института проблем современного искусства, приуроченный к скромному юбилею украинской державности в сентябре прошлого года. Организаторы собрали ряд громких имен под звонкую дату. Идеология проекта - показать именитых художников, концептуально разных, мне представилась странной. Как и другие выставки, проходившие на столь колоссальной по потенциалу выставочной площадке. В ее огромном пространстве в индустриальном стиле, медийные творения Влады Ралко, Антона Соломухи и Олега Тистола диссонируют маслу Анатолия Криволапа, Сергея Панича, Тиберия Сильваша и Александра Ройтбурда. Любопытное наблюдение: почему в Арт-центр Пинчука, пропагандирующем современное искусство, невозможно попасть, не отстояв очередь, а в других центрах ты - единственный посетитель, если не считать день открытия выставки?  Всем, кто пропустил "20 лет независимости", посвящается... 

Влада Ралко, Саламбо, 2010
Влада Ралко, Саламбо, 2010

Антон Соломуха, Неудачное непорочное зачатие, 2009
Антон Соломуха, Неудачное непорочное зачатие, 2009

Олег Тистол, Аида, 2011
Олег Тистол, Аида, 2011

Анатолий Криволап, Конь. Ночь, 2009
Анатолий Криволап, Конь. Ночь, 2009

Сергей Панич, Ландшафт с водопадом, 1996
Сергей Панич, Ландшафт с водопадом, 1996

Тиберий Сильваш, Живопись, 2007
Тиберий Сильваш, Живопись, 2007

Александр Ройтбурд, без названия, 1990
Александр Ройтбурд, без названия, 1990

Павел Маков, 1000 лет независимости, 2008-09
Павел Маков, 1000 лет независимости, 2008-09

Юрий Соломко, Лабиринт, 2001
Юрий Соломко, Лабиринт, 2001

Виктор Сидоренко, из проекта Левитация, 2011
Виктор Сидоренко, из проекта Левитация, 2011

Александр Животиков, Благовещение, 1991
Александр Животиков, Благовещение, 1991

Марина Скугарева, Ида, 2010
Марина Скугарева, Ида, 2010

Николай Маценко, Неофолк, 2011
Николай Маценко, Неофолк, 2011
Илья Чичкан, из серии "Каста золотих жебраків"

Илья Чичкан, из серии "Каста золотих жебраків"

Максим Мамсиков, 2011
Максим Мамсиков, 2011

Игорь Гусев, патруль, 2010
Игорь Гусев, патруль, 2010

Винни Реунов, Рара, 2010-11
Винни Реунов, Рара, 2010-11

Василий Цаголов, Муха, 2011
Василий Цаголов, Муха, 2011